«Мій батько ходив у личаках і їздив на конях.
Таке було його життя. А в мене – інше.

Ті швидкості мені замалі» (Петро Яцик)

Петро Яцик – легендарна постать зразу для двох країн. Уродженець Сколівщини у вихорі подій Другої світової війни опинився у Німеччині, а згодом емігрував до Канади. У цій країні наш земляк завдяки своїм таланту та працелюбності став одним із найпотужніших бізнесменів. При цьому Петро Яцик ніколи не забував про Батьківщину, вкладаючи величезні кошти в розвиток української мови та культури, в пропагування українства у всьому світі. В Україні канадський меценат перш за все відомий як організатор міжнародного конкурсу знавців української мови, який носить його імя.

Петро Яцик

Петро Яцик народився 7 липня 1921 року у Верхньому Синьовидному на Сколівщині в заможній селянській родині Дмитра та Марії Яциків.

У рідному селі Петро Яцик навчався у місцевій школі, по закінченні якої подався на  сільськогосподарські курси. У 1939 році юнак  успішно закінчує шестимісячні залізничні курси і починає працювати помічником машиніста.

Після смерті батька опікується всією родиною. «Було на світі троє братів. Двоє з них полягло на Першій світовій війні. Третій повернувся з підірваним здоров’ям. Він одружився з селянкою, а в них народився я. Батько, мабуть, був неписьменним, бо, оповідали мені, пішов до школи і стався в нього з учителькою конфлікт. То він ударив її, забрав книжки і наступного дня вже до першого класу не повернувся. Мама була набагато вченіша за нього – мала за собою три класи, вміла читати і писати, і, до речі, гарно співала. Сімох дітей виховала і якусь освіту дала (нас було в неї три брати й чотири сестри). Найменшому з нас, як батько помер у 1934-му, минуло тільки шість місяців, мені ж – неповних 14 років», – згадував Петро Яцик.

Петро Яцик з шанувальниками

Буремний батьків норов передався і Петрові. У важкі роки він намагався активно допомагати українським повстанцям. Але улітку 1944 року, перед приходом Червоної Армії втікає до Німеччини. «Маючи дещо практики, що значить партизанка у відношенні до регулярної армії з танками, літаками, вишколом і організацією позицій, я зрозумів, що у відношенні сили, яку ми мали у 1944 році, можна було лише умерти, але нічого не вибороти… Не знав я тоді, чого можна сподіватися поза границями України, та у своїй голові я вірив в одне: як збережу себе живим, то вже матиму змогу щось зробити для справи, за яку можна лише вмерти на рідних землях. Маючи тоді 23 роки, явирішив піти за кордон», – писав Петро Яцик у своїй автобіографії.

Багато часу присвятив вивченню німецької, англійської та іспанської мов. У 1947 році закінчив Український технічно-господарський інститут у Регенсбурзі, в якому вивчав економіку. Того ж року Петро Яцик емігрував до Канади.

Петро Яцик з внуком

Як він згадував, вийшов у Монреалі з літака з «сімома долярами у кишені». Не цурався жодної роботи, працював у ресторані, мив посуд, збирав цент до цента. На перші зароблені гроші в 1950 році разом з партнерами відкрив у Торонто українську книгарню «Арка». Яцик вклав у справу 1125 доларів, що склало три чверті початкового капіталу. Решту суми доклали його партнери – Володимир Кліш і Степан Рошко. Оточення спершу поставилося скептично до бізнесу Яцика та партнерів, однак виходячи через 4 роки з партнерства, Яцик забрав уже 43 тисячі доларів – величезну на ті часи суму.

Через два роки відкрив меблевий магазин, а потім увійшов співвласником у будівельну фірму, яка стала справою його життя і принесла йому мільйонні статки. З часом уже власник і президент приватної будівельної фірми PrombankInvestment Limited Петро Яцик став одним з найбагатших канадців і найбагатшим українцем у світі.

В історію українсько-канадський мільйонер увійшов як щедрий і патріотичний меценат. Ще з кінця 50-х років він почав направляти значні кошти на реалізацію різноманітних наукових і культурних проектів української діаспори. Зокрема, його грошам завдячує поява у діаспорі знаменитої багатотомної «Енциклопедії українознавства». Він продовжував підтримувати видавництво енциклопедії протягом десятків років, при чому робив це часом в доволі оригінальний спосіб – особисто ходив колядувати до багатих українців Торонто, а наколядоване перераховував енциклопедистам.

Михайло Слабошпицький вручає грамоту переможниці конкурсу імені Петра Яцика

Петро Яцик виділив мільйони доларів на заснування Центру досліджень історії України і на видання «Історії України-Руси» Михайла Грушевського англійською мовою, спонсорував Український інститут при Гарвардському університеті, Центр досліджень історії України при Канадському інституті українських студій в Альбертському університеті, український відділ при інституті Гаррімана у Колумбійському університеті, український лекторій у Лондонському університеті, освітньо-наукові центри в кількох інших престижних університетах Заходу.

Заснував Лігу українських меценатів, під егідою якої організував міжнародний конкурс знавців української мови. Конкурс, який тепер носить його ім’я, став масовим і залучив до вивчення нашої мови українців всього світу.

Помер бізнесмен і меценат 1 листопада 2001 року в Торонто.За рік до смерті був нагороджений в Україні орденом Ярослава Мудрого. Відомий письменник Михайло Слабошпицький написав біографію Петра Яцика «Українець, який відмовився бути бідним», котру неодноразово перевидавали в Україні.

Юні переможці конкурсу імені Петра Яцика

Багато з міркувань, висловлених Петром Яциком, можна сприймати, як своєрідний духовний заповіт. При цьому він ніколи не намагався вгодити, був максимально твердим у своїх висловлюваннях, як і у вчинках. «Дотепер українці змагалися самі з собою або з росіянами чи білорусами. А сьогодні треба змагатися зі світом. Бути на рівні з німцями чи австрійцями, мадярами чи голландцями… В Україні забагато гучних слів і замало конкретної роботи. Я повсюди чув нарікання на комуністів, на те, скільки зла вони натворили. Згоден – сам бачив наслідки комуністичного господарювання в нашому багатому краю, який зведено до злиденного рівня. Але навіщо витрачати стільки часу і сил на нарікання… Залишмо це нарешті історії… Нас же історія судитиме по тому, що ми робимо чи не робимо сьогодні», – цитує Яцика Михайло Слабошпицький у своїй біографічній книзі про нього.

Уляна ШОРОХ

Обговорення