Фото: Ігор Мартинів

Інформація про відродження стрийської «Скали» стала приємною несподіванкою не лише для стриян, але й для всієї Львівщини. Пригадую, як тоді, у 1992-му, після легендарних матчів із київським «Динамо», старші вболівальники оповідали нам юним: «Ото Вільхового поставити тренером «Карпат», а тих всіх пацанів зі Стрия забрати до Львова, то ми їм всім покажемо так, що Київ ся всре…».

Михайло Михайлович Вільховий, людина, безперечно, недооціненна у футболі Львівщини, «Карпати так і не очолив, хоча після Стрия зробив для львівського футболу ой-як чимало. Однак думки тодішніх футбольних аналітиків виявилися майже пророчими: багато хлопців зі стрийської «Скали» стали легендами не лише «Карпат», а й загалом українського футболу.

Перед тим, як перейти до прізвищ футболістів «золотої епохи» «Скали», зробимо коротеньку прелюдію.

На початку 1989 року під тиском громадськості було відновлено футбольний клуб «Скала». Дебютувала новостворена команда в II обласній лізі. Паралелі аж просяться, але не про них. Три роки команда терпляче ставала на ноги, аж поки не отримала право виступати у Першій лізі чемпіонату України. Так склалося, що «Карпати» (Кам’янко-Бузька), здобувши це право, відмовився від участі, і «Скала», маючи досвід та фундамент, стала рятувальником честі футбольної галицької провінції.

Перша програмка в історії кубкових матчів «Динамо» у Незалежній Україні була видана до матчу зі «Скалою»

А вже у 1992-му «Скала» загримить на всю державу. Цього року відбувався розіграш першого Кубку України після здобуття Незалежності. У 1/32 футболісти зі Стрия з рахунком 1:0 перемогли вінницьку «Ниву». В 1/16 стрияни завдяки голам Василя Кардаша та Богдана Бандури несподівано перемагають у Луганську вищолігову «Зорю» – 2:1.

Здавалося казка стрийського футболу на цьому і закінчилася. Насправді ж – вона тільки почалася. На етапі 1/8 Кубка України за жеребом «Скалі» випало київське «Динамо», для якого цей матч мав стати першим кубковим у часи Незалежності. Не дивно, що на першу гру 28 лютого в Києві зібралося менше півтори тисячі розцяцькованих великим футболом уболівальників. Ну що таке для них «Скала». Але перший кубковий матч киян став для них шоком. На гол Ахріка Цвейби, майбутнього центрбека збірної Росії, стрияни за 3 хвилини до закінчення матчу відповіли влучним ударом Василя Кардаша, майбутнього хавбека збірної України. 1:1!

Через два тижні – матч-відповідь у Стрию. У передчутті дива Стрий стає столицею футболу Західної України. На маленькому, порівняно з «Олімпійським»,  стадіоні «Сокіл» (офіційно вміщав 7200 глядачів) зафіксовано 17 тисяч. До Стрия їхали зі Львова та Тернополя, з Івано-Франківська та Жидачева. Усі хотіли на власні очі поглянути на стрийське диво під назвою «Скала».

Відбивши перший тиск, стрияни освоїлися і на 43-й хвилині після удару Віктора Сидоренка вийшли вперед. У II таймі кияни очікувано насіли на ворота господарів і на 53-й хвилині зрівняли рахунок. Але більше їм не вдалося. Лише у додатковий час гол Олега Саленка приніс киянам. Так-так, це той Саленко, який через чотири роки у складі вже збірної Росії стане кращим бомбардиром Чемпіонату світу. А, крім нього, і вже згаданого Цвейби, честь гранда українського футболу відстоювали Олег Лужний, Сергій Шматоваленко, Ігор Кутепов і навіть сам Павло Яковенко, зірка золотого «Динамо», що під орудою Лобановського брав Кубок Кубків шість років перед тим.

Але, згадавши зірковий склад київського «Динамо», якому не на жарт дали бій стрийські футболісти, пасує згадати і їх – тих, хто створив легенду стрийської «Скали». Тим більше, що більшість із них стали величинами всеукраїнського рівня.

В обох матчах із «Динамо» зіграли 13 футболістів. Ніхто не сперечається, що основна заслуга в тих іграх належить воротарю – БОГДАНУ СТРОНЦІЦЬКОМУ. Після феєричного сезону у «Скалі» він на довгі роки став основним голкіпером львівських «Карпат», викликався у збірну країни і увійшов до символічної збірної «Карпат» часів Незалежності. Але цікаво, як Стронціцький попрощався зі «Скалою». 5 липня 1992 року проходив останній матч сезону Першої ліги. «Скала» грає проти білоцерківської «Росі». У другому таймі Василь Кардаш заробляє пенальті. До позначки підходить Богдан, тепер вже пасує казати Богдан Едуардович. Забиває! Як розкішно грав, так розкішно і попрощався.

Богдан Стронціцький

Разом із Стронціцьким зіркою львівських «Карпат» 90-их років минулого століття став АНДРІЙ ПОКЛАДОК. Форвард, який народився в Яворові, перейшовши зі Стрия у «Карпати», у матчах Чемпіонату України забив 62 голи. Як і Стронціцький, Покладок, за опитуванням уболівальників, увійшов до символічної збірної «Карпат» епохи Незалежності.

Швидкий і технічний ВІКТОР СИДОРЕНКО, який забив перший м’яч у ворота «Динамо» в легендарному стрийському матчі, виступав ще за молодіжну збірну СРСР. Мав великі шанси стати зіркою першої величини. Однак слідом за дружиною – Вандою Літинською (донька легендарної львівської шахової гросмейстерки Марти Літинської і шестиразова чемпіонка Польщі з настільного тенісу) вирішив переїхати до Польщі, де виступав уже на посередньому рівні.

Стовпом центру поля тодішньої «Скали» був гуцул з Косова ВОЛОДИМИР КОВАЛЮК. Після Стрия зробив непогану кар’єру: виступав за львівські «Карпати», дніпропетровське «Дніпро», донецький «Шахтар», короткий час був одним з лідерів калмицького «Уралану» та краснодарської «Кубані». Але головний його здобуток – чемпіонство України у складі київського «Динамо» у сезоні 1997/98 років. Працював тренером Івано-Франківського «Прикарпаття».

Володимир Ковалюк

Крайній захисник ТАРАС ПАВЛИШ після Стрия ще пограв за тодішній ФК «Львів», тернопільську «Ниву» і завершив кар’єру виступами за жовківський «Гарай».

Не здобув, на жаль, зіркової слави і надійний захисник ВАДИМ ПОСТОВИЙ. Хоча це уродженець Житомирщини, який самовіддано стримував атаки майбутньої «золотої бутси» Чемпіонату світу Олега Саленка, добряче пограв за чернігівську «Десну» та «Олександрію». Щоправда, 20-25 років тому ці команди ще були дуже далеко від футбольної еліти.

Віддамо шану і уродженцю Соснівки ДМИТРУ МИХАЙЛОВУ. Талановитий захисник відіграв ще два сезони за «Скалу», після чого… Помер Дмитро у 32-річному віці.

Натомість кар’єра півзахисника «Скали» СЕРГІЯ РОМАНИШИНА склалася дуже цікаво. Погравши з перемінним успіхом за львівські «Карпати», франківське «Прикарпаття» та кременчуцький «Кремінь», найбільшої слави він здобув у Албанії. Сергій став першим і, якщо не помиляюся, єдиним українцем, який став чемпіоном Албанії. У 2002 році він здобув титу у складі тиранського «Динамо».

Півзахисник АНАТОЛІЙ ПЕТРИК теж уже як гравець «Карпат» стане фіналістом Кубку України та бронзовим призером чемпіонату. Під завершення кар’єри повернувся до Стрия і захищав кольори «Скали» з 2002 по 2003 роки. Потім працював тренером у ДЮСШ «Скала» (Моршин).

Атакуючий півзахисник МИХАЙЛО КУТЕЛЬМАХ, хоч і не став зіркою всеукраїнського масштабу, завше був шанований уболівальниками Львівщини за свою самовідданість на полі. Після «Скали» він ще пограв за ФК «Львів» і польські клуби.

Одним з лідерів атак «Скали», безперечно, був досвідчений БОГДАН БАНДУРА, який до того добряче назабивав голів ще за львівські «СКА Карпати» і «Карпати». Бандура був одним з небагатьох ветеранів у молодій команді. Згодом він перейшов на тренерську роботу і вже в новій якості чимало зробив для становлення, зокрема, колись популярного ФК «Львів (не плутати з теперішнім).

А от прізвище ВІТАЛІЯ ШЕВЧУКА сьогоднішньому поколінню галицьких уболівальників скаже мало що. Проте це оманливо, бо талановитий півзахисник зробив непогану кар’єру на рідній йому Волині. Невдовзі після тріумфального сезону за «Скалу» його запросили до вищолігової луцької «Волині», відігравши за яку два сезони він перейшов до рівненського «Вереса». Певний час цю команду він очолював у якості тренера.

Швидкому і технічному РОМАНУ ГНАТІВУ на час «стрийської звитяги» не виповнилося ще й 20 років. Уродженцю Червонограда заповідали велику кар’єру: як не як, Роман виступав за юнацьку збірну СРСР. Однак, перейшовши у 1993 році у «Карпати», він не зміг здобути твердого місця в основі, хоча й моментами демонстрував блискучу гру. Попри те, після Львова, пограв ще у харківському «Металісті» та у Молдові. У 2005 році зіграв кілька матчів за стрийський «Газовик-Скалу». Працюючи в Стрию тренером допомагав розкритися молодим талантам.

Найбільшою зіркою тієї легендарної «Скали» став ВАСИЛЬ КАРДАШ, автор знаменитого гола на «Олімпійському» – першого м’яча пропущеного київськими динамівцями у Кубку України. Розповідати спортивну біографію Кардаша, очевидно, немає потреби. Тільки кілька фактів. Вихованець Стрийської ДЮСШ і СДЮШОР «Карпати» – 5-разовий чемпіон України і 3-разовий володар Кубка у складі київського «Динамо», півфіналіст Ліги чемпіонів, провів 14 матчів за збірну України.

Василь Кардаш

+++

Ще раз переглянувши прізвища футболістів, які грали за стрийську «Скалу», усвідомлюєш, що з таким складом у сьогоднішній Прем’єр-лізі вона боролася б, якщо не за чемпіонство, то принаймні за зону Ліги Європи. Але тоді це, здебільшого, були просто молоді хлопці, в яких повірили, яким допомогли і яким дали шанс.

Хочеться, щоб історія повторилася.

Роман ОНИШКЕВИЧ

 

 

 

 

 

Обговорення