Фото з відкритого доступу

На Жидачівщині поховали доктора політології, консультанта ядерної політики США, полковника в відставці Степана Олійника, який був родом із села Піддністряни.

Степан Олійник помер ще на початку вересня 2019 року. Проте останнім бажанням чоловіка було бути похованим поряд зі своїми батьками на рідній землі. Тому чин поховання відбувся у лютому цього року, повідомляє Жидачівська РДА.

Фото: Жидачівська РДА

Степан Дмитрович Олійник – наймолодший у сім’ї Олійників, в якій було ще три сини народився 18 липня 1930 року в Піддністрянах у селянській родині. Його батько та мати були активними діячами у місцевому осередку товариства «Просвіта», найстарший брат Роман (Рахманний) став пізніше видатним вченим, журналістом-публіцистом, що друкувався також під псевдонімом Роман Хміль. Середній брат Іван загинув у рядах УПА в 1944 році.

Степан юнаком навчався в Ходорівській гімназії. У 1944-у році, напередодні приходу більшовиків у Галичину, під впливом старшого брата Романа емігрував разом з ним на Захід. Незважаючи на свій неповнолітній вік, у Кракові він був спійманий німецькою окупаційною владою та скерований на примусові роботи до Третього Рейху, а згодом був приписаний там до служби при німецькій зенітній артилерії (так зване «Юнацтво»).

У лютому 1945 року за допомогою брата Романа втікає з табору зенітників та до кінця війни переховується в католицькому монастирі в Баварії. По закінченню війни був «завербований» членом Проводу ОУН(м) на добровільну короткострокову службу кур’єра ОУН на федеральну землю Баварія. Після закінчення Другої світової війни Степан переходить до табору переселенців у місті Байрет. Тут він навчається у таборовій гімназії, а в серпні 1946-го, як неповнолітнього сироту, його переселяють до США, де він закінчив середню школу, а згодом одержав наукові ступені бакалавра (Нью-Йорк Сіті Коледж – 1954), магістра (1959) та доктора політології (Джорджтаунський Університет, Вашингтон, 1965).

З 1950 року Степан Олійник став на службу до армії США, спочатку в активному резерві, а від 1970 року – в діючій армії. Він був штабним офіцером при Комітеті об’єднаних навчальних штабів Збройних сил США. У 1978 році йому було присвоєно звання полковника. Після виходу у відставку він займався науковими дослідженнями з питань безпеки при Міністерстві оборони США (1983-92), був активним у громадському житті українства. Степан Олійник удостоївся високих військових нагород Збройних сил США та України – грамоти Академії Збройних сил України, ордена «За заслуги III ступеня», медалі МО України «Знак Пошани» та Почесної грамоти Міністерства освіти і науки України.

З 1992 року щороку відбував двомісячні поїздки до України, як консультант з питань оборони і національної безпеки, у 1994 році працював радником при Консультативно-Дорадчій Раді при Верховній Раді України та при Міністерстві оборони. Доктор Степан Олійник став автором ряду праць українською та англійською мовами, зокрема на військові теми, а також автором передмови до першого закордонного видання праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» Був членом ряду наукових і професійних товариств та організацій.

Фото: Жидачівська РДА

Був меценатом чи не усіх найважливіших подій у житті Піддністрян. Завдяки йому були впорядковані сільський цвинтар, церква. Родина Олійників виділила кошти для відновлення могили повстанців УПА і встановлення символічної стели. Найбільшим внеском сім’ї Олійників для рідного села була допомога у будівництві школи. Олійники не пошкодували заощаджень і виділили велику суму, яка була витрачена на придбання техніки й комп’ютерів, а також обладнання для спортзалу. Школа збагатилася новими меблями й великою кількістю літератури. Зараз ця школа носить ім’я братів Олійників. Роками кращі учні отримували заохочення до навчання у вигляді премій.

 

Обговорення