Фото: karpaty-ua

Описуючи місця рідного краю ми свідомо залишили для Сколівщини окремий текст і окреме місце у своєму серці. Напевне не знайдеться людини, яка б встояла перед красою і величчю карпатських гір. Та все ж – чи всі місця рідного краю ми знаємо? Чи всі відвідали у перервах за погонею яскравих вражень від далеких країв?  У цій статті ми нагадаємо головні пам’ятки рідних Карпат.

Коли як не тепер тут побувати – від вершин із захоплюючими краєвидами і старовікових лісів до унікальних пам’яток. Більшість з них є частиною НПП «Сколівські Бескиди».

Скельне місто-фортеця Тустань

Збудоване на трьох скельних групах біля села Урич. Це пам’ятка історії, археології, архітектури та природи. Скелі є геологічною пам ‘яткою природи, яка відображає один з етапів формування гірської системи Карпат. Тут добре видно характер та особливості вивітрювання і руйнування пісковиків. На території скель зростають рідкісні угруповання наскельної рослинності.

Тустань – наскельне місто

Гора Парашка

Найвища вершина однойменного хребта в Сколівських Бескидах висотою 1268,5 м над рівнем моря. На схилі гори встановлений пам’ятний камінь, на вершині — хрест. За легендою гора названа на честь дочки (за іншою версією — жінки) князя Святослава Володимировича, яка була вбита на цій горі дружинниками Святополка Окаянного в 1015 році. Цій події передувала битва між Святославом та Святополком біля міста Сколе. Гора є найпопулярнішою височиною серед туристів – звідси можна побачити мальовничі краєвиди, які вражають своєю красою.

Гора Парашка

Гора Лопата

Гірська вершина висотою 1211 метрів, яка розміщена на хребті Зелем’янка на відстані 8 кілометрів на південь від міста Сколе. На горі Лопата поставлений пам’ятний хрест на честь бійців УПА. Саме  на цьому місці влітку 1944 року відбувалися десятиденний бій між УПА та об’єднаними німецько-угорськими військами.

Краєвид на гору

Росохацькі полонини

Розташовані біля села Росохач, з них відкриваються чудові краєвиди Сколівських Бескидів, простори лісів з гомінкими потоками та дзвінкими водоспадами. Полонини славляться багатим рослинним і тваринним світом, з цілим рядом видів, які занесено до Червоної книги України. На полонинах часто можна зустрітися з благородними оленями, козулями, лісовими котами, борсуками та іншими тваринами. Інколи сюди виходять і зубри.

Росохацькі полонини

Озеро «Журавлине»

Інша назва — Мертве озеро. Унікальна водойма, розташована на висоті 350 м . Утворилося внаслідок провалу частини гірської породи. Впродовж тисячоліть провалля заповнилось рештками дерев, рослинності та води з гірських джерел. На берегах зростають цінні та рідкісні рослини: журавлина болотна (звідси й назва озера), пухівка піхвова, осока багнова, росичка круглолиста тощо.

Озеро Журавлине. Фото: Назар Коровай

Гора Захар Беркут

Всі ми пам’ятаємо історичну повість Івана Франка «Захар Беркут». Історію письменник вирішив описати, перебуваючи у селі Тухля на Сколівщині. Тут є його криниця, пам’ятник, а також церква, розписана Корнилом Устияновичем. Гори навколо села – те саме місце, де розгортались історичні події, описані у повісті. На горі встановлений дерев’яний пам’ятник Захару Беркуту.

Вид на село Тухля з гори Захара Беркута

Старовікові ліси 

На території Сколівського і Крушельницького лісництв існують недоторкані ділянки, які довгий час розвивалися лише під впливом природи, без людського втручання. Це старовікові ялицево-яворово-букові ліси віком 165-185 років, висотою понад 30 метрів, що зростають на північно-східних схилах на висоті 600-1000 метрів  над рівнем моря.

Водоспади. Тут їх аж три: водоспад на річці Кам’янка розташований між селами Дубина і Кам’янка. Висота водоспаду – 7 м. Складається з одного каскаду, розділеного скельним виступом на два потоки.

Водоспад на річці Кам’янка. Фото: Назар Коровай

Водоспад «Гуркало»гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташований на річці Велика Річка (притока Стрия), за 4 км на південний захід від автомобільного мосту в центрі села Корчин.

Водоспад Гуркало. Фото: Назар Коровай

Сопітський водоспад

Розташований неподалік від південної околиці села Сопіт  Сколівського району. Висота водоспаду 8 м.

Водоспад Сопіт

Гора Маківка

На цій горі розташований меморіальний комплекс Українських Січових Стрільців. Тут весною 1915 року тривали важкі бої між УСС та царськими військами. Незважаючи на чисельну різницю у силах українців було всього сімсот, а ворожих військ – незліченна кількість, все ж січовики отримали перемогу. Загиблих з почестями поховали на схилі гори.

Гора Маківка

Музей «Сколівщина»

Спускаючись з гір доїжджаємо до головного гірського містечка – Сколе. Тут гріх не зайти у музей «Сколівщина», що розмістився у п’ятьох кімнатах і найкраще не тільки розкаже, а й наочно покаже всі красоти і цікавинки бойківського краю. Принагідно варто заглянути і в Куток писанки Бутивлянського екоцентру. В його експозиції музейні експонати XIX-XX століть, присвячені побуту бойків, виставка  писанок (350 штук), що виготовлені у різних техніках писанкарства.

Музей “Сколівщина”. Фото: Карпати.info

Палац баронів Гредлів

Будучи у Сколе варто відвідати і палац сколівських «олігархів», що разом з парком були закладені бароном Еугеніушем Кінскі в середині XIX століття, а у 1886 році перейшли у власність місцевих магнатів єврейського походження братів Гредлів, які були найбільшими власниками лісів на Сколівщині. Зауважимо, сьогодні палац отримав шанс на друге життя – його передали в оренду НПП «Сколівські Бескиди». Більше про історію палацу та його власників читайте у нашому матеріалі Розкіш сколівських олігархів.

Палац баронів Гредлів

Церква Святого Пантелеймона у Сколе

З переказу відомо, що церква збудована 1597 року. Діяла як парафіяльна до 1896-го, коли було збудовано нову церкву Різдва Пресвятої Богородиці. У церкві святого Пантелеймона богослужби відбувались по великих святах до вересня 1939 року, коли її було остаточно закрито. Більше про бойківську церкву у Сколе читайте тут.

Церква Пантелеймона

Костел Семи Скорбот Діви Марії у Сколе

Костел з’явився у місті в 1660 році. Гроші на його будівництво виділила сім’я меценатів графів Сенявських. Під час Другої Світової війни храм дуже постраждав. У 1991 році його руїни були відновлені. Зараз костел належить Стрийському деканату Римо-католицької парафії.

Костел Семи Скорбот Діви Марії

Могила князя Святослава

У 1015 році, після смерті батька і вокняження Святополка I Окаянного, туровський князь Святослав Володимирович утік від нього «в гори Угорські» (Карпати). За переказами погоня наздогнала князя Святослава на березі річки Опір поблизу нинішнього міста Сколе. Легенда розповідає про жорстоку битву, яка відбулась між Сколе і Гребеновим. Уся долина вздовж Опору була вкрита тілами загиблих. Святополк оточив дружину Святослава і віддав наказ: «Сколіть їх усіх» (одна із версій назви міста Сколе). Святослав загинув у битві, а його вцілілі дружинники осіли в Бескидах, поклавши початок місту Славське. 

Могила князя Святослава

Могила касира

Касир Кованда працював на власника сколівських лісів барона Гредля і виплачував лісорубам заробітну плату безпосередньо на місцях їх праці. У 1925 році на нього напали лиходії, щоб відібрати гроші. В нерівному протистоянні із нападниками касир Кованда та його візник загинули. Вбиті тіла заховали під міст, який відтоді називали «чортовим». А на місці загибелі касира Кованди, на в’їзді в село Гребенів, була споруджена символічна кам’яна могила, обгороджена ланцюгами.

Могила касира Кованди

Бункер УПА

Великий бункер розмірами 35 на 5 метрів був домівкою для багатьох упівців. Криївка була так добре законспірована, що її тривалий час не могли знайти загони НКВД. Бункер викрили і ліквідували лише у квітні 1948 року.  Учасниця підпілля Дарія Малярчин («Дарка») з Трускавця написала спогади про цю сторінку історії визвольного руху, завдяки яким криївку і змогли віднайти. Зробити це було не так уже й легко – бункер знаходиться глибоко в лісі, біля підніжжя гори Кичера, на віддалі в 14 км до найближчого населеного пункту, села Корчин.

Бункер УПА під горою Кичера

Тризуб, занесений в Книгу  Рекордів України

11 квітня 2019 року було зафіксовано новий національний рекорд – найбільший Герб України з кипарисовика, який був створений працівниками парку на території садиби Крушельницького лісництва.

Крушельницьке лісництво

Тут проходить процес вирощування сировини для лікарських чаїв. З появою попиту на трав’яні чаї на території розсадника Крушельницького лісництва створено плантації лікарської сировини для виробництва чаїв, які дуже корисні для людей. В їх асортименті меліса, нагідки лікарські (календула), ехінацея пурпурова та гісоп лікарський, різні види м’яти.

Крушельницьке лісництво

Звісно, жодні фото не передадуть емоцій «живої» мандрівки. Тому подорожуйте своїм краєм! Воно того варте!

Анастасія КВІТКА

Обговорення