«Міський голова прямо сказав: «Я цим займатися не буду, захочете – будете робити після мене». Ці слова, начебто сказані колись мером Стрия Романом Шрамов’ятом, у переоповіді одного колишнього депутата міської ради якнайкраще ілюструють ганьбу довкола площі Ринок. Може, і робили б щось після Шрамов’ята, однак «вічний мер» Стрия, схоже піде зі своєї посади тільки у випадку якоїсь вселенської катастрофи, чи нестерпного поклику клівлендського обійстя.

Ринкова площа в кожному місті – це його своєрідна візитівка. Ринкова площа у Стрию – це катастрофа. Катастрофа багаторічна. Не найбідніше місто Львівщини має найзахаращенішу площу. Недознесений пам’ятник радянської епохи так і недозносять. Діри в хідниках, видерта плитка, ями, захаращені кущі, уламки колишніх лавочок – усе, як символ безгосподарності і багаторічного керівництва І це не наслідки стихійного лиха чи раптового землетрусу. Це задавнена історія, на яку плювати місцевій владі і безпосередньо міському голові Роману Шрамов’яту. Пан мер полюбляє за потреби позиціонувати себе націоналістом. Стрий – місто достатньо націоналістичне, тісно пов’язане з біографією Степана Бандери, який тут певний час жив і навчався. От тільки думається, якби Провідник встав і поглянув на своє місто, то б першим ділом поцікавився, чому його жителі досі не нагнали свого мера. Але оскільки реанімація Степана Бандери – річ неймовірна, у дійсності занедбаність ринкової площі з регулярною періодичністю стає топ-темою у стрийських групах в соціальних мережах.

Люди обурюються. Влада не помічає. І лише зрідка тема таки виходить на етап, коли пасувало б приймати якісь рішення. Однак на цьому етапі все традиційно затухає. Можна навести два яскравих приклади, що чітко характеризують стосунки за лінією площа-громада-влада.

Ще в 2011 році стрийська влада зганьбилася в історії зі знесенням пам’ятника радянському воїну-визволителю. Львівська обласна рада звернулася до мера міста Стрия з вимогою демонтувати пам’ятник як такий, що «принижує гідність українців та пам’ять про людей, загиблих у боротьбі з московськими окупантами». ВО Свобода в Стрию відбулася акція під назвою «Геть пам’ятники тоталітаризму з українського міста». Сесія міської ради взялася розглядати питання і за демонтаж висловилися аж 10 із 44 депутатів, які були на засіданні. Свою позицію в кулуарах багато хто пояснював небажанням грати на руку «Свободі», яка виступала мотором демонтажу. Політика ще неодноразово втручатиметься у вирішення долі площі Ринок, бо будь-яка, навіть цілком здорова ідея, висловлена представниками однієї політичної сили в стінах міської ради, моментально і з неприхованим ентузіазмом зарубується опонентами.

Щодо пам’ятника воїну-визволителю, то історія мала своє продовження. Відкритий у 1965 році пам’ятник на хвилі народного здвигу частково демонтували у 2014 році. Не очікуючи офіційного рішення міської ради, «свободівці» таки реалізували свою давню мрію, знявши скульптуру солдата. Далі їм, напевне, стало нецікаво, і за постамент, який нині виглядає «ні туди – ні сюди», вони вже не бралися. Влада ж, очевидь, чекає, аби пам’ятник почав розпадатися під впливом часу, оскільки до цього часу жодних кроків для демонтування не зроблено.

Ось у такий своєрідний спосіб відбулася «недодекомунізація» по-стрийськи. Префікс «недо» загалом яскраво характеризує всю діяльність Шрамов’ята, пов’язану з площею Ринок. Наведемо другий приклад. Наприкінці 2016 року Інститут архітектури «Львівської політехніки» на звернення депутатів Стрийської міської ради взявся розробляти проект реставрації площі. І теж усе відбувалося якось трохи дивно. Проект водночас був дипломною роботою студента університету. «Викладачі запитали у студентів, хто погодиться працювати із цією темою. У такий спосіб ми знайшли студента, який виконуватиме цю роботу. Цей проект буде його дипломною роботою. Щоб зробити такий проект, студент має або проживати у Стрию або бути якось пов’язаним із цим містом, бо це складна робота», – розповідав завідувач кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури НУ «Львівська політехніка» Микола Бевз.

З міського бюджету навіть були виділені кошти для переможців конкурсу, проте справа з місця так і не зрушила. В принципі, тодішній хід дій міської влади виглядав дуже «соломонівським». З одного боку, не звинуватиш у бездіяльності, а з іншого – «ну, звиняйте, то ж якісь студенти робили…»

«Романтики», які ностальгують за неіснуючою стрийською Ратушею традиційно наполягають на її відновленні за старими проектами, чи на побудові якоїсь модерної псевдо ратуші. Це, звісно, справа смаку. Насправді ж ситуація набагато серйозніша. На площі Ринок хаотично пролягають комунікації (водопровід, газопровід, каналізація часів бабці Австрії і так далі), які значною мірою перебиті коріннями дерев.  Будь які роботи з облаштування площі не мають сенсу до того часу, поки не буде наведено лад з комунікаціями, що пролягають під землею. Станом на 2017 тільки для того, щоб провести комунікації до ладу, за орієнтовними підрахунками,потрібно  було 3,5-4 мільйони гривень за тогочасними цінами. Міська влада, не довго думаючи, сказала, що це завелике навантаження для бюджету. І не треба забувати наступні витрати після ремонту комунікацій – власне на облаштування самої площі та довколишніх , будинків, які мають історичне значення. Нагадаємо до слова, що будинки, які є комунальною власністю, перебуваютьу жахливому стані.

Який висновок можна зробити з усього вищесказаного. Очевидно, що нарешті потрібно розробити план розвитку площі Ринок. Чи буде на ній стояти Ратуша, чи фонтан, чи дитячі майданчики, чи будь-що інше – це вже до обговорення. Однак жодним чином це не буде  гірше, ніж обідрані лавки і полупана долівка.

Бажано (з цим погоджуються більшість містян), аби площа була закрита для проїзду машин, а довколишні будинки відремонтовано. І, звісно, питання безпеки. Бо нині нею на давній площі на ентузіазмі займаються здебільшого мами дітей, котрі розганяють тамтешніх пияків.

Але є ще один очевидний висновок: міський голова жодним чином не прагне виходити з власної зони комфорту і братися за серйозні проекти. Тому облуплена площа Ринок уже багато років є таким же символом Стрия, як і його вічний мер – «американець». Ох, таки нема на нього Бандери…

Роман ОНИШКЕВИЧ

Обговорення