Палац Бруницьких і 500-річний платан у Підгірцях

Цьогорічна пандемія значно обмежила можливість мандрувати. В одні краї просто не доберешся через карантин, на інші не завжди стачить грошей. Але, як кажуть, нема зле, щоб на ліпше не вийшло. Нинішня ситуація – це своєрідна можливість побачити те, що розташоване поруч із нами, однак до чого ніколи не доходили наші ноги. Бо насправді буквально у кількох десятках кілометрів від вашої оселі можуть відкриватися незвідані красоти.

Тож якщо податися на далекі моря чи у тур європейськими країнами вам цього року не випадає, а побачити щось нове, відпочивши принагідно, тілом і душею, страшенно хочеться – не впадайте у відчай. Отримайте задоволення від принад рідного краю. Тим більше, що запропоновані маршрути заберуть небагато часу, а відтак лише за один місяць ви зможете ознайомитися із більшістю знакових місць регіону. У нашому огляді ми свідомо упускаємо Сколівщину, бо розуміємо, що навряд чи когось здивуємо описом рідних Карпат. Зрештою, про відпочинок у горах йтиметься в окремому матеріалі.

МОРШИН

Моршин справедливо вважають однією з найзначніших курортних перлин України. Розташований серед прикарпатських заповідних лісів на висоті 340 м над рівнем моря він прославився своїми цілющими мінеральними джерелами і сьогодні є одним з найвідоміших рекреаційних об’єктів нашої держави.

Тут ви зможете подихати чистим повітрям, попити цілющої водички і взагалі відновити душевну рівновагу, адже Моршин – спокійний і затишний. При нагоді радимо відвідати Церкву Покрови, у якій 17 червня 2018 року відкрили музей Ікон Пресвятої Богородиці.

Моршин

РОЗГІРЧЕ

«От халепа», – можуть подумати жителі Моршина. – «А нам то куди їхати»?

Не проблема. Неподалік курорту, у селі Розгірче, розташований один із найатмосферніших і найзагадковіших об’єктів Прикарпаття – стародавній скельний монастир.

Потрапивши у Розгірче, в першу чергу важко не побачити верхів’я Святомиколаївського храму, збудованого у 1888 році. Від нього якихось десять хвилин пішки – і ви потрапляєте у містичну казку давнього скельного монастиря, який заховався між кронами давніх буків, хоч і розташований на висоті 443 метра над рівнем моря.

Скельний монастир у Розгірче

Перша згадка про святиню датована другою половиною XV ст. Тож історики припускають, що розбудовувався він, щонайменше на сто-двісті років раніше.

За куцою інформацією, яка дійшла до наших днів, монастир був чоловічим. Ймовірно, що його засновниками були монахи, що втікали із поруйнованих татарами руських міст, а, можливо, і з самого Києва. Ченці знайшли непримітно-важкодоступну місцину та видовбали у скелях свій монастир.

До речі, по дорозі в Розгірче зі Стрия мандрівників чекає ще й приємний бонус – можливість сфотографуватися біля одного з найоригінальніших пам’ятників нашого краю. Розкішну шестиметрову писанку, викладену орнаментальною мозаїкою, встановили у Братківцях на честь 2000-ліття від Різдва Христового.

Шестиметрова писанка у Братківцях

СТІЛЬСЬКЕ

Із монастирем в Розгірчому перегукується розташоване на Миколаївщині Стільсько – таємнича столиця держави білих хорватів. Мегаполіс Стільсько існував у VIII — X століттях на території кількох нинішніх сіл на загальній площі 250 гектарів (для порівняння, територія тодішнього Києва складала 9,7 гектара).

Містика Стільського городища не розгадана й нині. Давні печери, скелі, жертовні камені – усе це разом із чудовою природою створює незбагненну атмосферу. Недарма, Стільсько вважають місцем сили, здатним оновлювати дух і лікувати душу.

Стільське городище – унікальна столиця білих хорватів

КОХАВИНСЬКИЙ МОНАСТИР

Власне для лікування душі дуже рекомендуємо відвідати Кохавинський монастир святого Герарда.

За легендою, 1646 року власниця тих земель, на яких нині розташована Гніздичівська громада, Анна Воянковська проїжджала через гай, коли карета раптом зупинилася. Визирнувши, вона побачила дивну картину: коні стояли на колінах перед іконою Богородиці, яка висіла на придорожньому дубі. Воянковська вирішила забрати образ до свого маєтку в Руді, але ікона дивним чином повернулася до свого дуба. І так ставалося кілька разів. Зрештою, біля дуба вирішено було облаштувати відпустове місце. Для ікони спорудили капличку, неподалік – дерев’яний костел Вознесіння Діви Марії. Спеціальна комісія, яку очолював львівський архієпископ Микола Вижицький, у 1755 році визнала образ чудотворним. 30 серпня 1894 року було посвячено новий храм, до якого урочисто перенесли чудотворний образ.

Монастир у Кохавині – спаарвжня архітектурна перлина, яка не залишить байдужим жодного поціновувача прекрасного. А після відвідин обителі вартує відвідати і розташоване неподалік славне село Руду, в якому мала маєток не лише згадана пані Воянковська, а й славетний гетьман Іван Виговський. Присвячений йому музей може похвалитися доволі цікавою експозицією на козацьку тематику.

Кохавинський монастир

ПІДГІРЦІ

Ще якихось сто років тому чи не найрозкішнішим місцем нашого краю не безпідставно вважали розташований у Підгірцях, неподалік Стрия, палац Бруницьких. Занедбаний в радянські часи і період перших років Незалежності маєток нині переживає своєрідний період ренесансу. Ремонтується палац, облікуються рідкісні дерева, розчищається територія.

Поки ж палац ще не набув «туристичного» вигляду, головною атракцією Підгірців є дендропарк. Природа загалом була улюбленою справою барона. Будучи депутатом Галицького сейму, він неодноразово виступав на захист природніх пам’яток, а чи не найголовнішим здобутком Бруницького була його дендрологічна колекція. Парк довкола палацу було закладено ще попереднім власником Підгірців – Яблоновським, за що його власне і вважають першим галицьким дендропарком у повному розумінні цього терміну. Своєю чергою, Бруницький його впорядкував, залучивши відомих тогочасних садівників і значно розширив колекцію дерев і кущів. І сьогодні, перебуваючи у Підгірцях, можна помилуватися десятками рідкісних для наших країв дерев. Особливо ж вражають розкішна грабова алея та платан, якому, як кажуть, уже понад 500 років і він, можливо, найбільший у Європі.

Дендропарк у Підгірцях

П’ЯТНИЧАНСЬКА ВЕЖА

Якщо вам до вподоби героїчний дух середньовіччя, то ви просто не маєте права не відвідати одну з найцікавіших пам’яток оборонної архітектури – П’ятничанську вежу.

Її зараховують до рідкісних пам’яток оборонного будівництва галицької школи. За легендами, П’ятничанська вежа могла бути залишками замку Сенявських чи Василіанського монастиря. Хоча існують припущення, що її встановили як самостійний спостережний пункт. У 1990-1991 рока вежу відреставрували і сьогодні у ній діє Музей оборонної архітектури.

П’ятничанська вежа

МІСЦЯМИ СТЕПАНА БАНДЕРИ

Історія Стрийщини ХХ століття тісно переплетена з іменем Провідника ОУН Степана Бандери. То ж усім, хто прагне відчути дух місць, в якому значною мірою формувався незламний характер Героя, варто відвідати Волю-Задеревацьку та власне Стрий.

У селі Воля-Задеревацька родина Бандери прожила усього три роки. У 1933 році голову сімейства – греко-католицького священика Андрія Бандеру – призначили на нову парафію. Довелося переїжджати з села Старий Угринів, де отець Андрій прослужив парохом близько десяти років. Син Степан на той час учився та мешкав у Львові. Часто на вихідні та вакації навідувався до батька. Є свідчення, що саме у Волі Задеревацькій його і арештували польські поліцаї.

Воля-Задеревацька розташована в десяти кілометрах на схід від знаного курортного містечка Моршин, між річками Свіча та Сукіль. Село, фактично, нічим не примітне й не вирізняється з-поміж інших. Утім, відоме воно стало саме завдяки Степану Бандері. Більше, як двадцять років, «паломництво» туди не припиняється. Музей-садибу родини Бандери відвідали вже десятки тисяч людей.

Музей-садиба Степана Бандери у Волі Задеревацькій

Нині опікуном музею-садиби є внучата племінниця провідника ОУН – Оксана Бандера. Вона є внучкою сестри Степана Бандери Володимири. Оксана Бандера особисто проводить екскурсії у музеї родини свого легендарного предка. Тут повсюди висять фотографії повстанців, листівки про революційний рух ОУН-УПА, різноманітні інформаційні стенди. Чимало світлин з юнацьких та студентських років самого Степана Бандери, світлини його батьків, братів та сестер.

Далі прямуємо до Стрия. Восени 1919 року майбутній лідер ОУН вступив тут до української гімназії, в якій навчався до 1927 року. Гімназія – не єдина бандерівська адреса Стрия.  Саме з околиць Стрия, колишнього передмістя Лани, бере початок рід Бандерів. Власне у батьківському будинку Степана Бандери  по сучасній вулиці Львівській,20 1 січня 2010 року відкрито музей.

Андріан РОМАНЧУК

 

 

Обговорення